В нашому ДНЗ розпочав свою роботу психолог:

Луганська Анна Олександрівна. Звертатись з питаннями:

Понеділок 10.00-11.00

Вівторок 09.00-10.00

П'ятниця 11.00-12.00

Спілкування з дитиною

Готуємо дитину до відвідування дитячого садка.

Як правило всі батьки прикладають масу зусиль для підготовки дитини до навчання в школі, а про те, що треба готувати дитину до відвідування закладу дошкільної освіти деякі з Вас навіть не здогадуються. Але для того, щоб максимально зменшити негативні процеси під час адаптації та допомогти дитині ввійти в життя дитячого колективу, потрібна якісна підготовча робота в сім’ї заздалегідь.

Ось важливі моменти на які Ви повинні звернути увагу:

1.Формуйте у дитини позитивну установку на відвідування дитячого закладу.

Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили. Головне, намагайтесь доступними словами створити позитивний образ садочка (наприклад, «у дитячий садочок приходять такі ж діти, як і ти, вони там разом граються, вчаться, їдять», «там багато іграшок і добрі вихователі, які піклуються про дітей» тощо).

2. Формуйте навички самообслуговування.

Навчіть малюка одягатися, роздягатися, вмиватися, витирати руки, самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою, проситися на горщик, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу.

3. Подбайте про відповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу, введіть в раціон харчування малюка нові для нього страви.

Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці Буває так: дитині пропонують поїсти, а вона не голодна; через деякий час у неї виникає почуття голоду і вона починає вередувати або майже засинає перед обідом, хоча перед цим, на прогулянці, плакала, тому що хотілося їсти. Інколи почуття голоду та втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що спричинює психосоматичні захворювання.

4. Навчіть дитину гратися.

Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, наповніть іграшки вашого малюка змістом, розкрийте їх призначення і способи дій з ними. Продемонструйте, що машинка може возити іграшкових собачок, а на пластмасові тарілочки можна покласти іграшкову їжу для іграшкових звіряток. Якщо ваша крихітка навчиться гратися, їй точно не буде сумно серед іграшок садка. Тим паче така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

5. Розширюйте "соціальний горизонт" дитини.

Намагайтеся, щоб у вашому домі з’являлися інші, крім батьків, люди – родичі, знайомі, друзі. Малюк має навчитися не боятися інших, прагнути подружитися з ними. За можливості лишайте малюка на годинку-дві з іншими родичами, щоб він звикав не плакати без мами. Обов’язково попереджайте дитину про свою відсутність. Малюк має знати і розуміти, що коли мама йде, вона обов’язково за ним повернеться. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.

6. Розвиток мовлення.

Це теж полегшить адаптацію, адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби і тоді вихователь зможе допомогти їй.

Шановні батьки! Готуйте дітей до вступу в дитячий садок правильно і заздалегідь – цим ви полегшите процес звикання своєї дитини до нових умов життя поза домівкою, збережете її здоров’я і свої нерви.

Адаптація дитини до умов дитячого садка

Шановні батьки, ось настав хвилюючий момент в житті вашої родини - прийшла пора віддавати дитину в дитячий садочок.

Рідко можна зустріти батьків, які з наближенням того моменту не переживають тривоги про те, як там приймуть маля, які відносини складуться у дитини з вихователькою, чи не буде вона часто хворіти і т. д. Найбільше хвилювань пов'язано з тим, наскільки швидко дитина звикне, адаптується до нової обстановки. Ці тривоги мають під собою реальні підстави, адже адаптація - це складний процес пристосування дитини, що відбувається на фізіологічному, соціальному та психологічному рівнях. Зміни навколишнього середовища та звичайного способу життя насамперед призводять до емоційного напруження дитини. Настрій відображає стан здоров'я дитини і є важливим тлом для її розвитку. тому тривале перебування маленької дитини в пригніченому настрої спричиняє погіршення її психічного розвитку.

Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:

• вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

• стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

• індивідуальні особливості дитини (значного мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

• рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

• досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Залежно від зазначених факторів, процес адаптації до умов закладу дошкільної освіти у кожної дитини має свої особливості. Результати досліджень показують, що, як правило, він може мати три форми.

Перша форма адаптації умовно називається «легкою адаптацією». Вона характеризується погіршенням апетиту в перші дні, млявістю. Проте нормалізація емоційного стану дитини відбувається досить швидко, дитина із задоволенням відвідує садочок. За таких особливостей дитина може адаптуватися до нових умов уже за місяць. Педіатри відмічають низький рівень захворюваності протягом адаптаційного періоду.

Друга форма адаптації — «адаптація середньої важкості» — проходить повільніше. Дитина може захворіти в перші 2–3 тижні після першого відвідування садка на гострі распіраторні захворювання. Проте потім стан нормалізується, а якщо дитина хворіє, то частота хвороб є середньостатистичною для дітей цього віку. Емоційний стан та переживання дитини нормалізуються повільніше. Тривалість адаптації — до 6 місяців.

Третя форма адаптації — «важка адаптація». В цьому випадку звикання взагалі може не відбутися, а якщо відбудеться, то дуже нескоро. Для цієї групи дітей властиві часті захворювання, які супроводжуються значними ускладненнями. Діти, які належать до цієї групи, несвідомо обирають психосоматичний спосіб реагування на зміну звичних обставин життя, на розлуку з близькими людьми. Саме в цю групу потрапляють діти, яких часто називають «недитсадівськими».

Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги та зусиль від вихователя, батьків дитини та від практичного психолога.

Анкета для батьків

Шановні батьки, ця анкета допоможе спрогнозувати адаптацію Вашої дитини до умов закладу дошкільної освіти.

Чи легко розсмішити Вашу дитину?
Чи часто вона капризує? Не частіше, ніж 1-2 рази на тиждень?
Чи спокійно лягає спати?
Чи все їсть, чи не капризує під час годування?
Чи є у Вашої дитини друзі, які добре ставляться до неї, охоче граються?
Чи часто Ваша дитина виходить із себе?
Чи завжди треба приглядати за нею?
Чи не страждає Ваша дитина на енурез?
Чи немає у Вашої дитини шкідливих звичок?
Чи можна дитину залишити саму на недовгий час, знаючи, що, вона не розплачеться так, наче її покинули назавжди?
Чи добре малюк поводить себе з однолітками, чи не потребує від Вас підтримки?
Чи немає у Вашого малюка якихось незначних страхів?

Відповіді позитивного характеру на 7-12 запитань дають змогу прогнозувати успішну адаптацію дитини до умов дошкільного закладу.

Пам’ятка для батьків

Як поводити себе батькам в період адаптації дитини до умов закладу дошкільної освіти

Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її в садочок. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками, усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

Розкажіть вихователю про звички вашої дитини, особливості поведінки, що вона любить (не любить), яким іграм надає перевагу, про методи виховання у вашій родині - про все те, що, на вашу думку, повинен знати вихователь. Ця інформація дуже допоможе у подальшій роботі з вашою дитиною, допоможе знайти до неї індивідуальний підхід.

Не дозволяйте собі критики на адресу дитячого садка в присутності дитини, навіть якщо ви не всім задоволені, оскільки все це буде відразу негативно сприйнято нею, що викличе страх, невпевненість і небажання йти в це місце.

Не змінюйте розпорядок дня дитини навіть на вихідні. Так, ви можете лишити її спати трішки довше, але трішки, а не до обіду. До речі, якщо дитині треба відсипатися, і вона втомлюється протягом тижня, це означає, що ви не правильно організували день малюка.

Намагайтеся, щоб вдома дитину оточувала спокійна і неконфліктна атмосфера, будьте терплячі до капризів. Зведіть до мінімуму перегляд телевізора, уникайте гучних заходів, і, навпаки, якомога більше часу проводьте з нею у спокійних іграх, за читанням книг. Намагайтеся частіше обіймати і цілувати дитину - тілесний контакт з батьками допоможе зняти психоемоційне напруження і заспокоїтися.

Дайте дитині в садочок частинку «дому» (улюблену іграшку, предмет, чи фото). Це своєрідний замінник мами. Він ходитиме з малюком у садок і завжди буде поряд, а притискаючи до грудей щось із дому, дитина буде спокійна.

Вигадайте ритуал прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять»...

Не бійтеся сліз дитини, адже вона поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

Шановні батьки, пам’ятайте, що ваша підтримка, ваш правильний настрій, ваші усвідомлені дії і ваша любов — саме те, що потрібно дитині, щоб пережити адаптаційний період швидко, комфортно і легко.

СЛОВА, ЯКИМИ ВАРТО ЗАМІНИТИ ЗВИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ В СПІЛКУВАННІ

З ДИТИНОЮ

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами, і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини! Спробуйте – це працює!

· Замість роздратованого: «Пішли швидше, скільки тебе чекати!», скомандувати: «На старт, увага … руш! Побігли!».

· Замість загрозливого: «Їж, інакше не отримаєш десерт», порадувати: «Після того як зникне ця крихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке».

· Замість грубого: «Прибери за собою», вимовити мрійливим голосом: «От, якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …».

· Замість розсердженого: «Не заважай!», сказати: «Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято».

· Замість незадоволеного: «Не вередуй, твоя улюблена футболка в пранні, одягай ту, яка є», примирити з неприємністю: «Дивись-но, а ось родичка твоєї улюбленої футболки. Давай її одягнемо!».

· Замість риторичного: «Ляжеш ти, нарешті, спати?!», поцікавитися: «Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?».

· Замість безсилого: «Щоб я ніяких «не хочу» не чула!» Несподівано закричати: «Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!».

· Замість нудного: «Скільки разів повторювати!», сказати таємничим шепотом: «Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно».

·Замість сурового: «Руки помив?», запропонувати: «Давай пересвідчимось, що вода з твоїх рук потече чорна?».

Помилки батьків при адаптації дитини до дитячого саду

Через ці помилки у малюка, як правило, формується негативне ставлення до садочка, підвищується тривожність, і адаптація затягується на довгі місяці. Про ці помилки важливо знати, щоб їх не робити і не нашкодити своєму малюкові.

Помилка №1 «Зникнення мами»

Коли мама приходить з дитиною в дитячий садок вперше, малюк часто розслаблений і зацікавлений тим, що бачить. Як ми знаємо, увагу маленької дитини легко привернути чимось новим і цікавим. Мама дуже радіє, що дитина захопилася грою, і тихесенько, щоб його «не відволікати», йде, не повідомивши дитині.

Тепер уявіть собі, що відчуває маленька дитина, мама якої раптом зникла невідомо куди, не попрощавшись, і невідомо, коли вона прийде і чи прийде взагалі. У дитини виникає відчуття, що тепер мама може раптово зникнути в будь-який момент його життя, не попередивши і не попрощавшись з ним, тобто він може маму просто втратити. І він буквально «приліплюється» до неї і психологічно і фізично на довгі місяці, боячись втратити її з виду.

У багатьох випадках доводиться відкласти відвідування садка мінімум як на півроку, тому що дитина впадає в істерику при найменшому згадуванні про дитячий садочок, не кажучи вже про те, щоб туди йти.Будьте чесні з дитиною. Чи не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».

Помилка №2 «Тривале перебування»

Деякі батьки вважають, що дитину краще відразу ж залишити на півдня або цілий день, щоб вона швидше звикала до дітей і вихователя. Це є помилкою. Відвідування садка потрібно починати поступово. Є різні схеми відвідування, загальна ідея така: спочатку приходити і гуляти на тому жмайданчику, на якому гуляє група, потім приводити дитину в групу на 30 хвилин - 1 годину, під час вільної ігрової діяльності і чекати дитину в коридорі, потім забирати. Поступово дитина звикає і до дітей, і до вихователя, і до навколишнього оточення. Потім її можна залишити одну на 1-2 години, потім з ранку і до обіду, потім з обідом, потім - залишити на денний сон і забрати. Потім вже залишати на цілий день. Немає чітких рекомендацій, скільки часу має тривати кожна стадія. Потрібно дивитися на самопочуттю дитини, на свою материнську інтуїцію і рекомендації вихователя.

Помилка №3 «Швидкі збори»

Батькам шкода будити малюка і його будять практично «впритул» до часу, коли вже потрібно виходити в садок. У підсумку, збори виходять нервові, поспішні, у мами немає часу дати малюку уваги і ніжності, які йому необхідні, особливо коли він ще ніжиться в ліжку. Дитина тільки й чує: «Давай швидше»,«Ми спізнюємося в садок», «Потім поговоримо» і т.д. Настрій зіпсовується у всіх, і дитина йде в садок в засмучених почуттях. Тому краще будити малюка заздалегідь, щоб було достатньо часу на неспішні збори, щоб можна було приділити увагу малюкові, поки він лежить в ліжечку - зробити масаж, погладити ніжки і головку, заспівати пісеньку, полоскотати, поцілувати та ін.

Помилка №4 «Неправильний режим дня»

Багато батьків не замислюються над тим, наскільки режим дня дитини відповідає тому режиму дня, якій потрібно буде дотримуватися, коли дитина буде відвідувати дитячий садок. Дитині, яка звикла лягати спати після 22.00, вкрай складно буде прокидатися о 7.00 ранку. А в садок, як правило, потрібно вставати дуже рано. Згадайте, як почуває себе ваш малюк, коли він не виспався? Він тре очі, вередує, сам не розуміє, чого хоче, стає плаксивим. Щоб перший досвід дитини в дитячому садочку був пофарбований позитивними фарбами, не полінуйтеся заздалегідь перевести вашого малюка на правильний режим. Тоді він зможе прокидатися легко і йти в групу в гарному настрої!

Бажаю Вам та вашим діткам легкої та безболісної адаптації!

ПРОФІЛАКТИЧНА БЕСІДА З БАТЬКАМИ ДОШКІЛЬНИКІВ НА ТЕМУ: «ПРОФІЛАКТИКА НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ЗМІ НА РОЗВИТОК ДИТИНИ-ДОШКІЛЬНИКА»

Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а і дітей. Телевізор, комп'ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потічки. Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить,"не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження, дізнається щось нове. Але якщо дорослі не братимуть активної участі у спільному перегляді телепередач і комп'ютерних іграх, це; може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров'я дитини (про порушення зору, осанки, дефіцит рухів сказано багато), але і для її психічного розвитку.

Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят дивляться телевізор без правильного вибору, від 40 хв. до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою не була б передача. Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп'ютерного» життя є відставання у розвитку дитини. В останні роки батьки, педагоги все частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне. Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою. Але мовлення - це не повторення чужих слів та їх запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи.

Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати ЇЇ у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів. Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв. на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи у соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім'ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, в яких присутнє насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших.

Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини. У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак, постійний перегляд реклами формує у дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп'ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.

Таким чином, підсумовуючи бесіду, батькам можна рекомендувати наступне:

· Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 ХВИЛИН) для старших дошкільнят.

· Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, що орієнтовані на дорослу аудиторію. Намагайтесь стежити за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео - і телепродукцію

· Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

· Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.

· Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.

Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, слід пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.

Поради батькам щодо соціальної поведінки дітей

Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.
Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що розмовляє з іншими дітьми?).

Будьте уважним співрозмовником, разом із дитиною з'ясуйте причини та правильність її поведінки щодо інших дітей.

Проводьте бесіди з дитиною про її однолітків із групи, сусідських дітей. Спонукайте, щоб дитина сказала щось позитивне про них, про риси характеру, таланти, вміння, а не про зовнішність.

Разом із дитиною намалюйте її друзів, виготовте подарунки для них до дня народження, інших свят.

Привчайте дитину бути відповідальною перед іншими, дотримуватись правил поведінки, завжди замислюватись над своїми вчинками та вчинками інших дітей, дорослих, знаходити правильне розв'язання складної ситуації.

Пограйтесь у гру «Добре - погано» (дорослий запитує - дитина відповідає, пояснює свою відповідь), у рольові ігри: «Сім'я», «Дитячий садок», доручайте дитині різні доручення, стимулюйте їх самостійність.

Підтримуйте та підбадьорюйте дитину, радійте за неї, хваліть за хорошу поведінку. Станьте прикладом для наслідування, демонструйте бажану поведінку, пояснюйте свої вчинки.

Поради батькам:

· Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором чи комп’ютером, а самим зайнятись справами. Пам'ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп'ютером. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати від 15-20 хвилин до 1 години на день (біля комп'ютера - не більше ніж 12 ХВИЛИН) для старших дошкільнят.

Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп'ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.
Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.
Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.